Лікувальна фізкультура при захворюваннях серцево-судинної системи

17.11.2017

Лікувальна фізкультура при захворюваннях серцево-судинної системи

Лікувальна фізкультура при захворюваннях серцево-судинної системи

Лікувальною фізкультурою називають сукупність методів лікування, профілактики і медичної реабілітації, заснованих на використанні спеціально підібраних і науково обгрунтованих фізичних вправ.

Лікувальна фізкультура (ЛФК) Є обов’язковим компонентом програм фізичної реабілітації при серцево-судинних захворюваннях (ССЗ) [1, 2, 3, 5, 7, 8]. Оскільки в Україні на сьогоднішній день відсутні національні рекомендації по реабілітації при серцево-судинних захворюваннях (більш того, в українському «Керівництві з кардіології», виданому в 2008 р, навіть немає окремої глави, присвяченої цій темі), в даній статті переважно використовувалися відповідні сучасні рекомендації США і країн ЄС.

Загальні поняття про лікувальну фізкультуру при захворюваннях серцево-судинної системи

В основі лікувальної дії фізичних вправ лежать індивідуально підібрані і строго дозовані навантаження, при призначенні яких необхідно враховувати особливості захворювання, характер, ступінь і стадію патологічного процесу, вираженість органічних і функціональних порушень. За інтенсивністю фізичних навантажень виділяють три режими ЛФК: щадний, щадяще-тренують і тренують. При вже наявних серцево-судинних захворюваннях в основному використовуються перші два режими, з метою первинної профілактики ССЗ — другий і третій режими.

У лікувальній фізкультурі розрізняють загальне тренування, спрямовану на відновлення і підвищення фізичної працездатності всього організму в цілому, а також спеціальні тренування, спрямовані на відновлення та поліпшення функцій певних органів і систем.

Фізичні вправи класифікуються за анатомічному принципі:

  • для певних м’язових груп (м’язи рук, ніг, дихальні і т.п.);
  • по самостійності: активні (виконуються повністю самим пацієнтом) і пасивні (виконуються пацієнтом з порушеними руховими функціями за допомогою здорової кінцівки, інструктора ЛФК або спеціального тренажера);
  • по фізіологічному принципом: ізометричні (статичні), ізотонічні (динамічні або локомоторним) і вправи з опором (комбінація изометрических і изотонических).

У кардіології переважно застосовуються спільне тренування і динамічні навантаження (за винятком ЛФК у пацієнтів, стан яких вимагає постільного режиму), в неврології, ортопедії та ревматології — спеціальні тренування.

Фізичні навантаження починають з невеликого темпу і обсягу, які поступово збільшуються під контролем стану пацієнта, в результаті чого відбувається адаптація організму до більш високих навантажень, і коригуються викликані захворюванням фізичні порушення.

Лікувальна фізкультура і режим її інтенсивності призначаються лікуючим лікарем. Лікар-фахівець з ЛФК підбирає оптимальні фізичні вправи і визначає методику занять. Заняття лікувальною фізкультурою з пацієнтами та їх навчання фізичним вправам проводить інструктор ЛФК, в особливо складних випадках — лікар-фахівець з ЛФК.

Застосування лікувальної фізкультури при серцево-судинних захворюваннях підвищує ефективність комплексної терапії, прискорює терміни одужання після перенесеного інфаркту міокарда та інших гострих коронарних синдромів, інсультів, кардіохірургічних втручань і т.п., сприяє уповільненню подальшого прогресування захворювання, зниження ризику ускладнень і передчасної смерті [2 , 3, 5, 7].

При серцево-судинних захворюваннях починати заняття ЛФК без консультації і рекомендацій лікаря не слід, так само як і перевищувати рекомендовані інтенсивність і обсяг фізичних навантажень, так як це може призвести до погіршення стану і розвитку небезпечних ускладнень.

Лікувальна фізкультура і фактори ризику основних серцево-судинних захворювань

Доведено позитивний вплив лікувальної фізкультури на більшість факторів ризику основних серцево-судинних захворювань — ішемічної хвороби серця (ІХС) та есенціальної артеріальної гіпертензії (гіпертонічної хвороби), а також їх ускладнень.

Під впливом ЛФК знижуються частота серцевих скорочень і артеріальний тиск у спокої і при навантаженні, істотно зростає толерантність до фізичного навантаження, поліпшуються колатеральне і периферичний кровообіг, скоротлива функція міокарда, утилізація кисню і енергії кардиомиоцитами, підвищуються економічність серцевої діяльності і коронарний резерв, зменшуються секреція катехоламінів , вміст ліпідів і глюкози в крові, підвищується активність протизгортаючої системи крові і знижується ризик тромбоемболіч еских ускладнень [2, 3, 5, 9, 10].

Проблема безпеки лікувальної фізкультури при захворюваннях серцево-судинної системи

Проведення ЛФК, як компонента реабілітації при серцево-судинних захворювань, вважається відносно безпечним за умови відповідного медичного нагляду та призначення вправ лікарем. Частота важких серцево-судинних ускладнень при проведенні сучасних контрольованих програм фізичної реабілітації становить, за різними даними, від 1: 50.000 до 1: 120.000 пацієнтів-годин вправ, при цьому відзначалося всього два смертельні випадки на 1.500.000 пацієнтів-годин вправ [2] .

Сучасні програми стратифікації ризику можливих ускладнень допомагають виділити пацієнтів, які потребують більш інтенсивного кардіологічного моніторингу (телеметрії електрокардіограми та артеріального тиску) на додаток до звичайного медичного спостереження, якому підлягають всі учасники програм реабілітації [2, 6].

Перед призначенням ЛФК пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями необхідно провести тест з фізичним навантаженням (велоергометрію або тредміл-тест) для оцінки можливого ризику ускладнень і визначення безпечного обсягу і інтенсивності фізичних вправ.

Перелік серцево-судинних захворювань, при яких рекомендується використання ЛФК

Лікувальна фізкультура рекомендується в якості обов’язкової складової програм реабілітації та вторинної профілактики:

  • при артеріальній гіпертензії (гіпертонічної хвороби);
  • при ішемічній хворобі серця (в т.ч. при стабільній стенокардії і після перенесеного інфаркту міокарда);
  • при хронічній серцевій недостатності;
  • після перенесеного інсульту;
  • після кардіохірургічних операцій (аорто-коронарного шунтування, ангіопластики, протезування клапанів серця і магістральних судин, трансплантації серця);
  • при облітеруючих захворюваннях периферичних артерій.

У США існують окремі рекомендації для проведення ЛФК при перерахованих патологічних станах, а також у жінок і осіб похилого віку. [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9]

Лікувальна фізкультура при артеріальній гіпертензії (гіпертонічної хвороби)

Регулярні фізичні вправи знижують ймовірність ускладнень і дозволяють знизити артеріальний тиск (АТ) на 5-7 мм рт.ст., причому антигіпертензивний ефект може зберігатися до 22-х годин після проведення заняття ЛФК [8].

Більшості пацієнтів рекомендуються вправи помірної інтенсивності (ходьба, біг підтюпцем, плавання, їзда на велосипеді) 5-7 разів на тиждень, тривалістю не менше ніж 30 хвилин в день (безперервно або сумарно). Особи з попереднім низьким рівнем фізичної активності починають заняття з 10-хвилинних вправ, збільшуючи їх тривалість на 5 хвилин з інтервалом в один тиждень. Для оцінки ефективності та безпеки фізичних навантажень у осіб з артеріальною гіпертензією може застосовуватися автоматичне моніторування артеріального тиску. Інтенсивність фізичних навантажень контролюють по пульсу (частоті серцевих скорочень — ЧСС), яка повинна знаходитися в межах 70-85% від максимальної. Максимальна ЧСС (уд. / Хв.) Розраховується за формулою: 220-вік пацієнта.

Лікувальна фізкультура і реабілітація при ішемічній хворобі серця

За сучасними уявленнями, лікувальна фізкультура, як компонент реабілітації при гострих формах ішемічної хвороби серця (інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія тощо), повинна починатися з другого дня перебування в стаціонарі за умови стабілізації стану пацієнта. Спочатку використовується дихальна гімнастика і фізичні вправи для окремих груп м’язів. Далі, за відсутності протипоказань, необхідно провести субмаксимальний тест з фізичним навантаженням (те ж саме стосується і стабільної стенокардії, а також перенесеного аорто-коронарного шунтування або ангіопластики з імплантацією стентів) для уточнення допустимого обсягу і інтенсивності фізичних вправ в рамках спільного тренування.

Критеріями припинення тесту є поява ознак непереносимості навантаження або підвищення частоти серцевих скорочень до 120 ударів / хв. Частота серцевих скорочень на момент припинення тесту вважається порогової, і під час наступних занять лікувальною фізкультурою частота пульсу не повинна перевищувати 75% порогового рівня.

Спочатку рекомендуються ранкова гімнастика без підйому важких предметів, ходьба або велотренажер, далі — біг підтюпцем, їзда на велосипеді, плавання і т.д.

Більш детально програми вправ лікувальної фізкультури, принципи оцінки ризику, методи контролю ефективності і безпеки, переліки показань і протипоказань і т.п. при різних серцево-судинних захворюваннях викладені у відповідних посібниках [2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10].

лікар-кардіолог вищої категорії, к.м.н.,

зав. Антигіпертензивним центром Дарницького району, м Київ

література

  1. AHA / ACC Guidelines for Secondary Prevention for Patients With Coronary and Other Atherosclerotic Vascular Disease: 2006 Update: Endorsed by the National Heart, Lung, and Blood Institute. // Circulation. — 2006. — Vol.113. — P.2363-2372.
  2. Cardiac Rehabilitation and Secondary Prevention of Coronary Heart Disease. An American Heart Association Scientific Statement From the Council on Clinical Cardiology (Subcommittee on Exercise, Cardiac Rehabilitation, and Prevention) and the Council on Nutrition, Physical Activity, and Metabolism (Subcommittee on Physical Activity), in Collaboration With the American Association of Cardiovascular and Pulmonary Rehabilitation. // Circulation. — 2005. — Vol.111. — P.369-376.
  3. Cardiac Rehabilitation. A National Clinical Guideline. / Scottish Intercollegiate Guidelines Network. — Janiary 2002. — 36 p.
  4. Duncan P.W., Zorowitz R., Bates B. et al. Management of Adult Stroke Rehabilitation Care: A Clinical Practice Guideline. // Stroke. — 2005. — Vol.36. — P.100-143.
  5. Exercise and Physical Activity in the Prevention and Treatment of Atherosclerotic Cardiovascular Disease A Statement From the Council on Clinical Cardiology (Subcommittee on Exercise, Rehabilitation, and Prevention) and the Council on Nutrition, Physical Activity, and Metabolism (Subcommittee on Physical Activity). // Circulation. — 2003. — Vol.107. — P.3109-3116.
  6. Exercise Standards for Testing and Training: A Statement for Healthcare Professionals From the American Heart Association. // Circulation. — 2001. — Vol.104. — P.1694-1740.
  7. Keteyian S.J., Levine A.B., Brawner C.A. et al. Exercise training in patients with heart failure. A randomized, controlled trial. // Ann. Intern. Med. — 1996. — Vol.124. — P.1051-1057.
  8. Pescatello L.S., Franklin B.A., Fagard R. et al. Exercise and Hypertension. // Medicine & Science in Sports & Exercise. — 2004. — Vol. 36, Issue 3. — P.533-553.
  9. Physical Activity and Public Health in Older Adults. Recommendation From the American College of Sports Medicine and the American Heart Association. // Circulation. — 2007. — Vol.116. — P.1-12.
  10. Translating Research Into Practice for Healthcare Providers: The American Heart Association’s Strategy for Building Healthier Lives, Free of Cardiovascular Diseases and Stroke. // Circulation. — 2008. — Vol.118. — P.687-696.

Схожі матеріали

Правова інформація: http://medstrana.com.ua/page/lawinfo/

«Інформація для медичних працівників / перший живий професійний портал для практикуючих лікарів»

Джерело: Лікувальна фізкультура при захворюваннях серцево-судинної системи

Також ви можете прочитати