Реферат: Лікувальна фізкультура при захворюваннях серцево-судинної системи

17.11.2017

Реферат: Лікувальна фізкультура при захворюваннях серцево-судинної системи

Переглядів: 28017 Коментарів: 10 Оценило: 26 человек Средний балл: 3.8 Оцінка: 4 Завантажити

Міністерство освіти Російської Федерації

Хабаровський Державних Педагогічний Університет

«Лікувальна фізкультура при

Виконав: студент I курсу 213 гр.

Лагойко Євген Володимирович

Ушаков Степан Володимирович

1. Лікувальна фізкультура (ЛФК).

3. Вимога загального режиму.

4. Приблизний перелік рекомендованих вправ

5. Лікувальна гімнастика при вроджених вадах серця.

Лікувальна фізкультура (ЛФК). — Сукупність методів лікування, профілактики і медичної реабілітації, заснованих на використанні фізичних вправ, спеціально підібраних і методично розроблених. При їх призначенні лікар враховує особливості захворювання, характер, ступінь і стадію хворобливого процесу в системах та органах. В основі лікувальної дії фізичних вправ лежать строго дозовані навантаження стосовно хворим і ослабленим. Розрізняють загальне тренування — для зміцнення і оздоровлення організму в цілому, і тренування спеціальні — спрямовані на усунення порушених функцій певних систем і органів. Гімнастичні вправи класифікуються: а) по анатомічному принципі — для конкретних м’язових груп (м’язи рук, ніг, дихальні і т.д.); б) по самостійності — активні (виконуються повністю самим хворим) і пасивні (виконувані хворим з порушеною руховою функцією за допомогою здорової кінцівки, або за допомогою методиста). Для здійснення завдання підбирають ті чи інші групи вправ (наприклад, для зміцнення м’язів живота — вправи в положенні стоячи, сидячи та лежачи), в результаті яких організм адаптується до поступово зростаючим навантаженням і коригує (вирівнює), викликані захворюванням порушення.

Призначає лікувальну фізкультуру лікуючий лікар, а лікар-фахівець з ЛФК визначає методику занять. Процедури проводить інструктор, в особливо складних випадках — лікар по ЛФК. Застосування лікувальної фізкультури, підвищуючи ефективність комплексної терапії хворих, прискорює терміни одужання і попереджає подальше прогресування захворювання. Самостійно починати заняття ЛФК не слід, так як це може призвести до погіршення стану, методика занять, призначена лікарем, повинна суворо дотримуватися.

Захворювання серцево-судинної системи є в даний час основною причиною смертності та інвалідності наділення економічно розвинених країн. З кожним роком частота і тяжкість цих хвороб неухильно наростають, все частіше захворювання серця і судин зустрічаються і в молодому, творчо активному віці.

До хвороб серцево-судинної системи відносяться: дистрофія міокарда, міокардит, ендокардит, пороки серця, перикардит, атеросклероз, ішемічна хвороба серця (стенокардія, інфаркт міокарда), гіпертонічна і гіпотонічна хвороби, облітеруючий ендартеріїт, тромбофлебіт, варикозне розширення вен та ін. На особливу увагу заслуговує ішемічна хвороба серця — хвороба, пов’язана з гострою або хронічною дисфункцією серцевого м’яза внаслідок зменшення постачання міокарда артеріальною кров’ю. Різновидами ішемічної хвороби є стенокардія та інфаркт міокарда. Ішемічна хвороба протікає підступно, часто

(В 35-40% випадків) без клінічних симптомів, дає мільйони випадків втрати працездатності.

Поширенню хвороби сприяє ряд факторів зовнішнього я внутрішньої середовища ( «чинники ризику»). З групи соціально-культурних чинників найбільше значення мають: споживання висококалорійної їжі, багатої насиченими жирами і холестерином (надмірна вага, ожиріння); куріння; «Сидячий» (малоактивний) спосіб життя; стресові умови сучасного життя у великих містах. З порушень біохімічних і фізіологічних регуляторних механізмів важливе значення мають: гіперхолестеринемія, гіпертрігліцеродемія, ряд форм гіперліпопротейнеміі, порушена толерантність до вуглеводів, артеріальна гіпертонія та ін.

Широке поширення захворювань серцево-судинної системи настійно вимагає перш за все інтенсифікації масових профілактичних заходів як у вигляді первинної, так і у вигляді вторинної профілактики. Первинна профілактика передбачає попередження захворювань серця у осіб зовні здорових, без об’єктивних і суб’єктивних ознак захворювання, але мають ті чи інші фактори ризику; вторинна профілактика — попередження прогресувати і ускладнень захворювань серця.

Раціональна фізична культура є неодмінною складовою частиною як первинної, так і вторинної профілактики. Відомо, що під впливом фізичних вправ помітно зростає толерантність до фізичного навантаження; поліпшуються функціональний стан і скорочувальна функція міокарда; підвищується коронарний резерв і економічність серцевої діяльності; поліпшується колатеральний кровообіг; зменшуються секреція катехоламінів, вміст ліпідів і загального холестерину в крові; поліпшується периферичний кровообіг і ін. Вважають, що фізична активність затримує розвиток коронарного атеросклерозу у віці після 40 років, веде до підвищення активності антизсідальної системи крові, попереджаючи тромбоемболічні ускладнення, і таким чином попереджає і усуває прояв більшості факторів ризику основних хвороб серця.

Роль фізичних вправ не обмежується профілактикою захворювань серцево-судинної системи. Фізичні вправи мають велике значення і для лікування цих захворювань.

Заняття лікувальною фізичною культурою підвищують інтенсивність протікання всіх фізіологічних процесів в організмі. Таке тонізуючу дію вправ покращує його життєдіяльність і має особливо важливе значення при обмеженій рухової активності.

Фізичні вправи поліпшують трофічні процеси в міокарді, збільшують кровоток і активізують обмін речовин. В результаті серцевий м’яз поступово зміцнюється, підвищується її скорочувальна здатність. Поліпшення обміну речовин в організмі внаслідок стимуляції окислювальних процесів затримує, а при початкових проявах викликає зворотний розвиток атеросклерозу.

За рахунок тренування внесердечних (екстракардіальних) факторів кровообігу фізичні вправи удосконалюють компенсацію. Вправи для дрібних м’язових груп викликають розширення артеріол, що знижує периферичний опір артеріального кровотоку. Робота серця полегшується також завдяки поліпшенню руху крові по венах при ритмічної зміні скорочення і розслаблення м’язів (м’язовий насос), при виконанні дихальних вправ. Дія їх пояснюється зміною внутригрудного тиску. Під час вдиху воно знижується, посилюється присмоктує діяльність грудної клітини, підвищується при цьому черевне тиск підсилює потік крові з черевної порожнини в грудну. Під час видиху полегшується просування венозної крові з нижніх кінцівок, так як черевне тиск при цьому знижується.

Нормалізація функцій досягається поступової й обережної тренуванням, за допомогою якої вдається відновити порушену хворобою і вимушеним спокоєм координацію в роботі серцево-судинної, дихальної та інших систем організму. Фізичні вправи, відповідні можливостям серцево-судинної системи, сприяють відновленню моторно-вісцеральних рефлексів. Реакції її на м’язову роботу стають адекватними.

Методика лікувальної фізичної культури залежить від особливостей протікання захворювання і ступеня недостатності загального та вінцевої кровообігу. При підборі фізичних вправ, вихідних положень, величини навантаження необхідно враховувати руховий режим, призначений хворому.

При важких проявах захворювання, вираженої недостатності серця або вінцевого кровообігу лікувальна фізична культура сприяє компенсації ослабленої функції серця, лікування основного захворювання і поліпшення периферичного кровообігу. Для цього використовуються фізичні вправи, що мобілізують внесердечние фактори кровообігу: вправи для ді-сталевих сегментів кінцівок, дихальні вправи і вправи в розслабленні м’язів. У більшості хворих вони викликають уповільнення пульсу і зниження артеріального тиску.

При легких формах захворювання, гострих хворобах у стадії одужання і компенсованих хронічних захворюваннях лікувальна фізична культура сприяє підвищенню функціональних особливостей серцево-судинної системи. Застосовуються вправи для середніх і великих м’язових груп з поступово підвищується дозуванням. Такі вправи частішають пульс і збільшують кровоток.

При недостатності кровообігу 3 ступеня застосовуються фізичні вправи для дрібних і середніх м’язових груп. Вправи в великих суглобах кінцівок виконуються з неповною амплітудою, з укороченим важелем, іноді за допомогою інструктора. Вправи для тулуба застосовуються тільки у вигляді повороту на правий бік і невисокого підведення тазу. Темп виконання вправ — повільний, кількість повторень 3-6 разів. Статичні дихальні вправи виконуються без поглиблення дихання. Заняття поєднуються з легким масажем гомілок.

4. Приблизний перелік рекомендованих вправ

Ранкова гімнастика сприяє більш швидкому приведенню організму в робочий стан після пробудження, підтримці високого рівня працездатності протягом трудового дня, вдосконаленню координації нервово-м’язового апарату, діяльності серцево-судинної і дихальної систем. Під час ранкової гімнастики і подальших водних процедур активізується діяльність шкірних і м’язових рецепторів, вестибулярного апарату, підвищується збудливість ЦНС, що сприяє поліпшенню функцій опорно-рухового апарату і внутрішніх органів.

А) лежачи на спині:

1.Дугамі вперед руки вгору вдих, руки через сторони вниз — видих.

2.Подніманіе зігнутих в колінах, ніг — видих, опускання прямих ніг вдих.

3.Отведеніе і приведення піднятої ноги. Дихання довільне.

4.Імітація рухів ніг при їзді на велосипеді. Дихання довільне.

5.Переход в положення сидячи за допомогою і без допомоги рук.

1.Рукі в замок долонями вгору, ногу назад на носок, прогнутися — вдих, і. п. — видих.

2.Рукі в замок долонями вгору, нахил тулуба в сторону, однойменну ногу в сторону — вдих, і. п. — видих.

3.Рукі зігнуті перед грудьми, пружинисті відведення рук назад.

4.Рукі на пояс, кругові рухи тулубом.

5.Рукі в сторони — вдих, нахил вперед, кисті рук торкаються колін — видих.

Реферат: Лікувальна фізкультура при захворюваннях серцево-судинної системи фізкультура

6.Махі ногою вперед-назад. Дихання довільне.

7.Прісед, руки вперед — видих, і. п. — вдих.

8.Ходьба звичайна на носках, з високим підніманням коліна.

5. Лікувальна гімнастика при вроджених вадах серця.

Пороки серця — вроджені або придбані аномалії і деформації клапанів серця, отворів або перегородок між камерами серця або відходять від нього судин, що порушують внутрішньосерцеву і системну гемодинаміку, що призводять до розвитку гострої або хронічної недостатності кровообігу.

До вродженим вадам серця відносять також вади розвитку магістральних судин — аорти, легеневої артерії.

Придбані пороки серця виникають найчастіше внаслідок ревматизму, ревматоїдних хвороб, атеросклерозу та ішемічної хвороби серця, інфекційного ендокардиту. Рідше внаслідок сифілітичний і травматичних уражень. Зустрічаються пошкодження перегородок, що виникають внаслідок внутрішньосерцевих лікувальних і діагностичних маніпуляцій, так звані іатрогенние.

Вроджені вади серця виникають в період його ембріонального розвитку, на частоту їх виникнення впливають багато недостатньо вивчені фактори, а співвідношення між різними формами виявляється досить постійним. Найчастіші — дефект міжпередсердної перегородки, дефект міжшлуночкової перегородки, відкритий аортальний проток, стеноз перешийка аорти. Деякі аномалії несумісні з життям, інші важко проявляють себе в перші години, дні або місяці життя, і доля дитини залежить від можливої ​​хірургічної корекції, з третіми людина може дожити до зрілого віку і навіть до старості (до 100 років).

Частота набутих вад серця в нашій країні та інших економічно розвинених країнах різко знизилася завдяки ефективній профілактиці і лікуванню ревматизму. У країнах, де поширена наркоманія, підвищена частота вад клапанів, де осідає инфект в результаті внутрішньовенного введення нестерильних наркотичних засобів.

Формування набутих вад серця обумовлено деформацією і кальцинозом уражених стулок клапанів, фіброзних кілець, хорд.

Консервативне лікування як вроджених, так і набутих вад серця безуспішно, але хірургічна операція, як активне втручання, може проводитися тільки при наявності відповідних показань.

Необхідно своєчасно визначити обсяг і граничний характер допустимих навантажень, а також форми тренирующего режиму.

Лікувальна фізкультура застосовується в післяопераційному періоді.

У гострому періоді (палатний або домашній режим) лікувальна гімнастика виконується лежачи, потім сидячи. Поступово руховий режим розширюється: застосовується ходьба. У період одужання лікувальна фізкультура — ефективний засіб реабілітації (відновного лікування). Мета підтримуючого періоду — закріплення досягнутих результатів і відновлення фізичної здатності пацієнта.

Дозована ходьба — основний вид фізичної активності, що сприяє відновленню функції серця. Крім того, ходьба, лікувальна фізкультура і інші помірні є ефективним засобом вторинної профілактики захворювань. Людям із захворюваннями серцево-судинної системи необхідно продовжувати заняття фізкультурою, краще циклічними видами — ходьбою, лижами — все життя.

При розширенні рухової активності лікувальна гімнастика включає дихальні, розвиваючі та інші вправи.

1. Діагностика та лікування внутрішніх хвороб.

У 3 т. Т.1 Хвороби серцево-судинної системи, ревматичні хвороби // Керівництво для лікарів / За заг. ред. Ф. І. Комарова. 2-е изд., Стер. М .: Медицина; 1996.-560 с.

2. Мінкін Р.Б. Хвороби серцево-судинної системи. СПб .: Акація, 1994.-273 с.

3. Бадалян Л.О. Спадкові хвороби у дітей. М .: Медицина, 1971.-367 с.

4. Дубровський В.І. Лікувальна фізична культура. М., Владос, 1999.-607 с.

Джерело: Реферат: Лікувальна фізкультура при захворюваннях серцево-судинної системи

Також ви можете прочитати